Блог вчителя зарубіжної літератури та християнської етики Кошло Оксани

9 клас

Дистанційне навчання із зарубіжної літератури

Працюємо на карантині

Тема: Роман "Герой нашого часу" М. Лермонтова. Особливості розвитку сюжету і композиції в романі.

Складність образу Печоріна, його духовна трагедія.

1. Прочитати роман ⇨ тут.

2. Слово вчителя.

М. Лермонтов жив і творив у миколаївську добу — часи правління російського царя Миколи І (1825–1856), яке почалося з жорстокого придушення повстання декабристів.

Духовна криза 1830-х років, коли ідея дворянської революційності поступово зникала й серед мислячого покоління поширювалося розчарування й втрачалася надія на можливість будь-яких змін у суспільстві.

Задум роману «ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ» виник під час першого заслання поета на Кавказ, коли М. Лермонтов зблизька побачив природу, життя та звичаї гірських народів, відчув тягар військової служби, заглибився у власний внутрішній світ і замислився над духовними пошуками свого покоління.

2. Особливості розвитку сюжету і композиції в романі.

Роман включає в себе п'ять повістей, і в кожній з них герой відкривається перед читачем з нового боку. Цикл повістей - знахідка Лєрмонтова, що дозволяє різносторонньо показати головного героя. Спочатку герой з'являється із слів Максима Максимовича, потім з описання зустрічі з ним оповідача (зовнішній портрет Печоріна), і лише після цього слово представляється самому герою в його щоденнику.

Сюжет

У сюжеті роману відсутня експозиція. Це призводить до того, що читачеві нічого не відомо про життя Печоріна до того, як він приїхав на Кавказ. Автор не розповідає про батьків свого головного героя, про умови його виховання, про те, як він отримує освіту і про причини його приїзду в ці місця.

Що ще незвичайного можна виявити при аналізі твору «Герой нашого часу»? У створеному Лермонтовим сюжеті відсутня зав'язка. Вона могла бути, наприклад, описом приїзду Печоріна до місця служби. Вся дія представляється у вигляді цілого ряду епізодів. Кожен з них стосується життя головного героя. Кульмінацій в романі п'ять. Адже їх кількість пов'язано з числом повістей.

А ось розв'язка в романі є. Нею служить повідомлення про те, що при поверненні з Персії Печорін помер. Таким чином, проводячи в творі «Герой нашого часу» аналіз сюжету, можна стверджувати про те, що складається він тільки з кульмінацій і розв'язки. Але і це ще не все. Незвичайним в романі є і те, що кожна з включених в нього повістей має власний закінчений сюжет. Простежити це можна на прикладі «Тамані». Повість починається з нічної сцени, яка і є її зав'язкою. У ній Печоріним була випадково побачена зустріч контрабандистів. Експозицією повісті є опис самого містечка Тамані, а також того будинку, де офіцером був отриманий тимчасовий постій, і мешканців цього житла. Дії розвиваються до кульмінації, коли дівчина ледь не втопила Печоріна. Розв'язки - втеча контрабандистів та від'їзд Печоріна з Тамані.

Роман має кільцеву композицію- дія розпочинається і закінчується у фортеці. Це - замкнуте коло, з якого героя не вибратися.

3. Краще зрозуміти тему допоможе відеоурок

4. Складність образу Печоріна.

З волі автора Печорін проходить випробування дружбою і коханням й жодного з них не витримує. Душевна глухота робить Печоріна причиною страждань і катастроф багатьох людей і його самого. Трагедія Печоріна в тому, що як мисляча людина він прагне зрозуміти себе й від того страждає. Така життєва позиція Печоріна призводить до того, що внутрішньо благородна і моральна людина сприймається оточенням негативно. Трагічна доля людини, позбавленої можливості застосувати свою кипучу енергію в сучасному йому суспільстві й тому змушеної витрачати її на дрібниці, відтворена Лермонтовим у всій складності й суперечливості, з великою реалістичною переконливістю. Трагічна приреченість героя бути заручником історичних обставин, у яких їй доводиться існувати, споріднює образ Печоріна з пушкінським Онєгіним. Печорін - це тип «зайвої людини», яка не може змиритися з аморальними законами сучасного їй суспільства і, можливо, саме через це гине передчасно.

Образ Печоріна у розділі «Бела» відкривається читачеві зі слів Максима Максимовича. У цьому розділі описані життєві обставини Печоріна, його виховання і освіту. Тут також вперше розкривається портрет головного героя.

Зрозуміти Максим Максимович Печоріна повністю не може, адже вони різні за характером і віком. Літній штабс-капітан Максим Максимович - людина м'яка і добродушний. Він описує Печоріна досить дивним, непередбачуваним, не схожим на інших людей. Уже з перших слів штабс-капітана помітні внутрішні протиріччя головного героя. Він може цілий день перебувати під дощем і прекрасно себе почувати, а іншим разом замерзнути від теплого вітерця, може злякатися звуку віконниць, але не боїться йти на кабана один на один, він може довго мовчати, а в якийсь момент дуже багато говорити і жартувати. Характеристика Печоріна в розділі «Бела» практично не має психологічного аналізу. Оповідач не аналізує, не оцінює і навіть не засуджує Григорія, він просто передає багато фактів з його життя. Коли Максим Максимович розповідає мандрівному офіцеру сумну історію, яка трапилася на його очах, читач знайомиться з неймовірним жорстоким егоїзмом Григорія Печоріна. В силу своєї примхи головний герой краде дівчину Белу з її рідного дому, не замислюючись про її подальшу долю, про той час, коли вона йому остаточно набридне. Пізніше Бела страждає через холодність Григорія, але нічого не може з цим зробити. Помічаючи, як сумує Бела, штабс-капітан намагається поговорити з Печоріним, але відповідь Григорія викликає у Максима Максимович лише нерозуміння. Переконайтесь, переглянувши!

👇

У нього в голові не вкладається, як молода людина, у якого все складається досить благополучно, може ще і скаржитися на життя. Все закінчується смертю дівчини. Нещасну вбиває Казбич, який раніше знищив його батька. Полюбив Белу як рідну дочку, Максим Максимович вражений тією холодністю і байдужістю, з яким Печорін переніс цю смерть. Характеристика Печоріна в розділі «Бела» значно відрізняється від цього ж образу в інших розділах.

У розділі «Максим Максимович» Печорін описаний очима мандрівного офіцера, який зміг помітити і оцінити всю складність характеру головного героя. Поведінка і зовнішній вигляд Печоріна вже привертають увагу. Наприклад, його хода була лінива і недбала, але при цьому він йшов, не розмахуючи руками, що є ознакою якоїсь скритності в характері. Про те, що Печоріним були пережиті душевні бурі, каже його зовнішній вигляд. Григорій виглядав старше своїх років. У портреті головного героя присутні неоднозначність і суперечливість, у нього ніжна шкіра, дитяча посмішка, і при цьому глибокі зморшки на лобі. У нього світлі біляве волосся, але чорні вуса і брови. Але складність натури героя найбільше підкреслюють його очі, які ніколи не сміються і як ніби кричать про якоїсь прихованої трагедії душі.

Щоденник

Порівняльна характеристика Печоріна виникає сама собою після того як читач стикається з думками самого героя, які він записував у своєму особистому щоденнику. У розділі «Княжна Мері» Григорій, маючи холодний розрахунок, закохує в себе молоду княжну. З розвитком подій він знищує Грушницкого спочатку морально, а після - і фізично. Все це Печорін записує в щоденник, кожен свій крок, кожну думку, точно і правильно сам себе оцінюючи.

Печорін в розділі «Княжна Мері» вражає своєю контрастністю порівняно з характеристикою в розділі «Бела» і в розділі «Максим Максимович». Події відбуваються в Пятигорську.

З'являється Віра, яка стала єдиною жінкою, яка зуміла зрозуміти Печоріна по-справжньому. Саме її Печорін полюбив. Його почуття до неї було надзвичайно трепетним і ніжним. Але Григорій втрачає і цю жінку. Саме в момент, коли він усвідомлює втрату обраниці, перед читачем відкривається новий Печорін. Характеристика героя на даному етапі полягає в розпачі, він уже не будує плани, готовий до нерозумних і необдуманих вчинків. Не зумівши врятувати втрачене щастя, Григорій Олександрович плаче, немов дитя.

У розділі «Фаталіст» Печорін розкривається ще з одного боку. Головний герой не цінує своє життя. Печоріна не зупиняє навіть можливість смерті, він сприймає її як гру, яка допомагає впоратися з нудьгою. Григорій в пошуках себе ризикує життям. Він відважний і хоробрий, у нього міцні нерви, а у важкій ситуації він здатний на героїзм. Можна подумати, що цей персонаж готовий на великі вчинки, маючи таку волю і такі здібності, але насправді все зводилося до «гострих відчуттів», до гри між життям і смертю. Як підсумок - сильна, неспокійна, бунтівна натура головного героя приносить людям тільки нещастя. Ця думка поступово зароджується і розвивається в розумі самого Печоріна.

Печорін - герой нашого часу, герой свого, та й будь-якого часу. Це людина, яка знає звички, слабкості і почуття людей. В якійсь мірі він егоїст, адже думає лише про себе і не піклується про інших. Але в будь-якому випадку цей герой романтичний, він протиставлений навколишнього світу. На цьому світі йому немає місця, життя витрачена даремно, а вихід з цієї ситуації - смерть, яка спіткала нашого героя по шляху в Персію.

Для допитливих

Фільм "Максим Максимич. Тамань" (1965)