За часів Ісуса Христа майже вся родюча земля належала власникам, які жили в містах, або ж в інших краях, а на їх землях працювали наймані робітники. Народ поважав власників, які переважно були чужинцями за те, що вони не дуже пригноблювали найманих робітників.
-Як Господь заклав у єврейського народу основи віри і дав йому можливість справляти обряди?
-На яку стежку ступили проводирі єврейського народу – фарисеї?
-Як намагався Господь порятувати людей від гріха?
-Що вчинили „правовірні” з Сином Божим?
-Чи загинула від того віра?
Притча про виноградарів засвідчує, що життєвий вибір людей на користь зла не призводить до нищення віри і любові. Це – особиста катастрофа людини-грішника або групи грішників.
Смерть і воскресіння Ісуса Христа дали кожному із грішників покаятись і зробити правильний вибір між добром і злом.
Але людина і надалі має свободу у своїх вчинках і виборі. Це один із Божих дарів, адже „сотворив Бог людину на свій образ” і наділив її волею вибору. У кожній життєвій ситуації вона вирішує, кому служитиме, яким шляхом ітиме, „бо жоден слуга не може двом панам служити... Не може служити Богові і мамоні” (Лк. 16:13).
6. Повчальне оповідання
Одного разу Іванко почув цікаву розповідь про Георгія Побідоносця, який переміг дракона. Наступного дня він сказав батькові: „Тату, я також хочу стати святим, щоб перемагати дракона”. – „Добре, Іванку, - відповів батько, - але бути святим – це не так легко, як тобі може здатися”. – „Це нічого. Я буду старатися. Де ж мені знайти дракона?” – „Я тобі скажу, коли він з’явиться”.
Така розмова задовольнила хлопчика, і він побіг гратися з сестрою. У той день бабуся подарувала Іванові книжку, а його сестричці Ганнусі – мозаїку. Іванко ще не вмів добре читати, а іграшки він дуже любив. Побачивши такий чудовий подарунок у сестри, хлопчик заплакав від заздрості. Батько помітив його сльози і шепнув: „Синку, дракон показався”. Той відразу перестав плакати, але нічого не відповів.
Увечері, коли Іванко підійшов до батька побажати йому доброї ночі, тихо сказав: „Тату, я радий, що у Ганнусі така хороша мозаїка. Думаю, вона дасть і мені погратися... Я переміг дракона?”
Підсумуємо
Вибір між добром і злом неодмінно супроводжується в житті винагородою чи покаранням. Французький афоризм стверджує: ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово. Тому не біймося говорити побільше люб'язностей, приємних слів, робити компліменти. Але при тому добрі слова мають бути простими і щирими.
Похвала є маленькою нагородою людині, так само як критичне зауваження є маленьким покаранням. Вони роблять наше життя цікавішим, але не завжди більш праведним і таким, що відповідає християнській моралі. Бережімося похвали людської, щоб не погубити ціни добрих справ і не почути слів Господа: "Отримав вже нагороду свою".