5 клас

Дистанційне навчання з основ християнської етики 

   

Тема:  Страждання Ісуса Христа (Мт. 26-27., Мк. 14-15, Лк. 22-23, Ів. 18-19)
         Воскресіння Христове (Мт.28; Мк. 16; Лк. 24; Ів. 20)

Біблійний вірш: «…Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних…» (1 Петр. 3:18).                             

                                                                               

Біблійна історія: події Страсного тижня - розп'яття Ісуса Христа, Воскресіння Господнє

Завдання:

1. Налаштування на урок.

- Якми були останні дні Ісуса на землі?   Чому самопожертва Ісуса є прикладом для всіх людей?

       На сьогоднішньому уроці ви отримаєте відповіді на ці важливі для кожної людини запитання, адже «Христос один раз постраждав був за гріхи наші, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних» (1 Петр. 3:18).

          Останній тиждень життя Ісуса Христа на землі починався з Його урочистого в’їзду до Єрусалима. Ісус і Його учні прийшли в Єрусалим на свято Пасхи, весь народ урочисто зустрічав Його, розмахуючи пальмовими гілками й радісно вигукуючи: «Слава Ісусові!», «Осанна Синові Давидовому!» Це були хвалебні слова, Ісус був гідний їх. Але Сам Ісус був засмучений, Він знав, що святкувати Пасху тут, на землі, буде востаннє.

Усі християни відзначають це величне свято Пасхи — свято Воскресіння Ісуса Христа. Цього дня люди вітають одне одного словами: «Христос воскрес!» і традиційно відповідають: «Воістину воскрес!»

2. Історична довідка.

-А яке свято Пасхи відзначав Ісус зі Своїми учнями?

Стародавнє значення свята Пасхи — це згадка про вихід ізраїльського народу з єгипетського рабства. Понад 400 років ізраїльський народ був у рабстві в Єгипті. Але настав момент, коли Бог звелів Мойсеєві вивести народ із рабства. Мойсей прийшов до фараона і сказав: «Відпусти народ, так говорить Господь». Але фараон відмовився зробити це. Тоді Бог сказав Мойсеєві, що за жорстоке серце фараона наведе кару на Єгипет. Уночі над країною пройде Ангел-згубник і умертвить усіх первістків. А щоб у сім’ях ізраїльтян ніхто не загинув, треба було зробити таке: узяти молоде ягня, заколоти його, злити кров у посудину й цією кров’ю помазати одвірки. Коли Ангел-згубник побачить кров на дверях, він пройде повз них і ніхто в цих домах не помре. Усі ізраїльтяни вчинили саме так, як сказав Мойсей: закололи ягнят, помазали кров’ю одвірки, а м’ясо ягнят спекли на вогні й з’їли. Коли над країною пройшов Ангел-згубник, то в усіх сім’ях єгиптян померли первістки, а в сім’ях ізраїльтян — ніхто не загинув. Таким чином, своєю смертю ягнята зберегли життя первістків.

Коли фараон дізнався, що помер його спадкоємець, він покликав Мойсея і сказав йому: «Ідіть негайно». І всі ізраїльтяни піднялися, забрали своє майно й поквапно покинули Єгипет.

На пам’ять про ці події і проголошувалося свято Пасхи.

Ісус Христос прийшов до Єрусалима, щоб теж відзначити це свято зі Своїми учнями

3. Опрацювати матеріал підручника( § 27-28, с. 193-206, автор - Жуковський В.)

4. Робота з Біблією.

(для тих, хто не має Біблії)

Таємна вечеря.

На початку цього вечора Ісус дав своїм апостолам урок смирення, помивши їм ноги. Ісус сказав:«Один з вас зрадить мене» 

Апостоли переглядаються між собою, і кожен запитує: «Господи, це ж не я, правда?» Так робить навіть Юда Іскаріот. Петро просить Івана, який сидить поруч з Ісусом, дізнатися, про кого йде мова. Тож Іван прихиляється до Ісуса і питає: «Господи, хто це?» 

Ісус відповідає: «Це той, кому я дам шматок хліба, який умочу в миску». Він вмочує хліб у миску на столі і дає Юді, кажучи: «Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе людині, яка зраджує Сина людського! Ліпше б їй було взагалі не народитися».

Ісус каже Юді: «Що робиш, роби швидше». Оскільки Юда має скриньку з грішми, інші апостоли думають, що Ісус говорить йому: «“Купи все, що нам потрібно на свято”,— або щоб він дав щось бідним». Але насправді Юда йде, щоб зрадити Ісуса.

Цього ж вечора, відсвяткувавши Пасху, Ісус започатковує нову урочистість. Він бере  хліб і, склавши подяку в молитві, ламає його, потім дає учням і каже: «Це означає моє тіло, яке буде віддане за вас. Чиніть це на спомин про мене». Апостоли їдять хліб, передаючи його по колу.

Після того Ісус бере чашу вина і, склавши подяку в молитві, передає чашу учням, і кожен п’є з неї. Ісус каже: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові, яка проллється за вас».

Зрада й арешт Ісуса

Вже далеко за північ. Священики погодились заплатити Юді 30 срібняків за зраду Ісуса. Тож тепер Юда веде численний натовп старших священиків і фарисеїв на його пошуки. Їх супроводжує озброєний загін римських воїнів на чолі з воєначальником.

Очевидно, коли Ісус відправив Юду з пасхальної вечері, той відразу пішов до старших священиків. Вони зібрали свою варту, а також загін воїнів, і спочатку Юда повів їх, можливо, туди, де Ісус святкував з апостолами Пасху. Тепер же вся юрба, перетнувши долину Кедрон, прямує до саду. Вороги несуть з собою не тільки зброю, але й світильники і смолоскипи, тому що хочуть неодмінно розшукати Ісуса.

Юда веде всіх на Оливкову гору. Він впевнений, що знає, де його знайти. Протягом останнього тижня, коли Ісус і апостоли ходили з Віфанії в Єрусалим і назад, вони часто зупинялися у Гефсиманському саду. Але зараз ніч, і Ісус, мабуть, перебуває в тіні оливкових дерев. Як же воїни, які, можливо, ніколи не бачили Ісуса, впізнають його? Юда каже, що подасть їм знак: «Той, кого я поцілую,— це він. Схопіть його і відведіть під вартою».

Привівши натовп у сад, Юда бачить Ісуса з апостолами і підходить прямо до нього.

— Вітаю, Учителю! — промовляє він до Ісуса і ніжно цілує його.

— Чоловіче, навіщо ти прийшов? — каже Ісус. І, відповідаючи на своє запитання, він продовжує: «Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина людського?» (Лк. 22:48)

Ісус виходить вперед, щоб його було добре видно у світлі смолоскипів та світильників, і запитує:

— Кого ви шукаєте?

— Ісуса назарянина,— лунає відповідь з натовпу.

— Це я,— сміливо відповідає Ісус (Ів. 18:4-5). Не знаючи, чого від нього чекати, чоловіки падають на землю.

Ісус не намагається використати цю можливість, щоб втекти під покровом ночі, а знову запитує, кого вони шукають, і чує у відповідь:

— Ісуса назарянина.

— Я ж сказав вам, що це я,— спокійно говорить Ісус.— І якщо ви шукаєте мене, то відпустіть інших.

Навіть у цю вирішальну мить Ісус пам’ятає про те, що казав раніше,— що не втратить жодного з апостолів. Він зберіг своїх вірних апостолів і не втратив жодного з них, крім Юди, «сина загибелі». Тож тепер Ісус просить відпустити його вірних послідовників.

Коли воїни підводяться і підходять до Ісуса, апостоли починають розуміти, що відбувається, і запитують: «Господи, може, нам вдарити мечем?». Перш ніж Ісус встигає відповісти, Петро вихоплює один з двох мечів, які вони мають з собою, вдаряє Малха, раба первосвященика, і відсікає йому праве вухо.

Але Ісус торкається до вуха Малха і зціляє його. Далі він дає важливий урок, наказуючи Петрові: «Вклади меча назад, бо кожен, хто візьметься за меча, від меча й загине». Ісус дозволяє заарештувати себе і пояснює чому: «Як тоді виконалися б слова з Писання про те, що саме так має статися?» Він додає: «Невже я  не вип’ю чаші, яку дав мені Батько?» Ісус готовий повністю виконати Божу волю, навіть якщо для цього потрібно піти на смерть.

Потім Ісус звертається до натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі, та ви не брали мене під варту. Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків».

Тоді воїни, воєначальник і юдейська варта хапають Ісуса і зв’язують його. Побачивши це, апостоли втікають. Проте «один юнак» — мабуть, учень Марко,— залишається серед натовпу і йде за Ісусом. Його впізнають і намагаються схопити, але він залишає свій одяг з лляного полотна і втікає.

• ПЕТРО ЗРІКАЄТЬСЯ ІСУСА

Коли Ісуса арештовують у Гефсиманському саду, апостоли, налякавшись, покидають його і втікають. Але через трохи двоє з них, Петро і «ще один учень», очевидно апостол Іван, зупиняються. Ісуса ведуть до Кайяфи.

Іван знайомий з первосвящеником, тому спокійно входить на подвір’я Кайяфи. Петро ж залишається при вході. Тоді Іван, повернувшись, розмовляє з дівчиною, яка служить при воротах, і Петру дозволяють увійти.

Ніч видалася холодною, тож люди розводять на подвір’ї вогнище. Петро сідає з ними погрітися, поки чекає, чим закінчиться суд над Ісусом. Петра добре видно у світлі вогню, і його розпізнає дівчина, яка його впустила. Вона запитує: «Хіба ти не один з учнів того чоловіка?» І не лише вона впізнає його і каже, що він був з Ісусом.

Це дуже лякає Петра. Він намагається не привертати до себе уваги і навіть іде до воріт. Петро заперечує, що був з Ісусом, і переконує: «Я не знаю його і не розумію, про що ти говориш. Він починає «присягатися і клястися», намагаючись показати, що каже правду і готовий понести кару, якщо його слова виявляться брехнею. І заспівав півень хвилі тієї... (Мт. 26:74).

Ніч уже закінчується, коли Петро втретє зрікається Ісуса. Члени Синедріону завершують свою пародію на суд і розходяться. Але в п’ятницю на світанку вони збираються знову, очевидно, для того, щоб надати нічному суду законного вигляду. До них приводять Ісуса.

— Якщо ти Христос, скажи це,— знову вимагають судді.

— Навіть якби я вам сказав, ви ніколи б не повірили, а якби запитав вас, не відповіли б,— говорить Ісус. Однак він сміливо виявляє, що є тим, про кого передрікалося в Даниїла. Ісус каже: «Відтепер Син людський сидітиме біля могутньої Божої правиці».

— Значить, ти Божий Син? — допитуються вони.

— Ви самі кажете, що це я,— відповідає Ісус.

Здається, для суддів цих слів достатньо, щоб засудити Ісуса до страти за богозневагу. Вони кажуть: «Хіба треба нам ще якогось свідчення?» Тож вони зв’язують Ісуса і відводять до римського намісника Понтія Пилата.

             ЮДИНЕ КАЯТТЯ

Можливо, Юда Іскаріот бачить, що Ісуса ведуть до Пилата. Коли Юда усвідомлює, що Ісуса засудили, його починає мучити сумління. Він у відчаї. Але замість того, щоб звернутись до Бога і щиро розкаятись, він іде до старших священиків, щоб віддати 30 срібняків. Юда каже їм:

— Згрішив я, бо зрадив невинну людину!

— А нам що до того? Дивись сам,— безсердечно відповідають вони (Мт. 27:4).

Юда кидає 30 срібняків у храмі, а тоді коїть ще один гріх — вчиниВ самогубство. Повісився.

            ІСУСА ВІДВОДЯТЬ НА СУД ДО ПИЛАТА 

 Рано-вранці Ісуса приводять до палацу Понтія Пилата. 

Пилат виходить до них і питає:

— У чому ви звинувачуєте цього чоловіка?

— Якби він не був злочинцем, ми б не видали його тобі,— відповідають вони.

Можливо, Пилат відчуває, що вони тиснуть на нього, тому каже:

— Забирайте його і самі судіть за вашим законом.

— За законом ми нікого не можемо вбити,— говорять юдеї, виявляючи свій лиховісний задум.

Якщо під час Пасхи Ісус загине від їхніх рук, то серед народу може здійнятися заворушення. Якщо ж Ісуса стратять за політичним звинуваченням римляни (на що вони мають право), то юдеям вдасться уникнути відповідальності перед народом.

Релігійні провідники не кажуть Пилату, що визнали Ісуса винним у богозневазі. Вони вигадують інші звинувачення: «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ, забороняє платити податки цезарю і говорить, що є Христом, царем» (Лк.23:32).

Звинувачення в тому, що Ісус називає себе царем, непокоїть Пилата, який є представником Риму. Тож він знову заходить у палац, кличе до себе Ісуса і запитує: «Ти Цар юдейський?» 

Пилат повертається до натовпу, який чекає біля палацу. Очевидно, Ісус стоїть поряд з Пилатом, коли той говорить старшим священикам і народу: «Бачу, що він не вчинив жодного злочину». Проте натовп, розлючений цим рішенням, наполягає: «Своїм навчанням він по всій Юдеї підбурює народ до бунту. Він почав у Галілеї і дійшов аж сюди» (Лк. 23, 4-5).

Пилат прагне звільнити Ісуса, адже розуміє, що священики видали його із заздрості. Пізніше, коли він сидить на судовому місці, його бажання зробити це ще більше зростає. Дружина посилає йому таку звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні [який, очевидно, походить від Бога]» (Мт. 29:19).

Пилат сказав натовпу, який вимагає Ісусової смерті: «Я... не побачив того, в чому ви його звинувачуєте. Не побачив цього також Ірод». Тепер, намагаючись врятувати Ісуса, Пилат пробує використати ще одну можливість. Він каже натовпу: «За вашим звичаєм я маю на Пасху звільнити для вас якусь людину. Хочете, звільню для вас юдейського Царя?» .

Пилат знає, що в цей час у в’язниці тримають чоловіка, на ім’я Варавва,— відомого грабіжника, заколотника і вбивцю. Тож він запитує: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Варавву чи Ісуса, званого Христом?» Натовп, підбурений старшими священиками, вимагає відпустити Варавву, а не Ісуса. Пилат знову запитує:

— Кого з цих двох відпустити вам?

— Варавву,— вигукує юрба 

— А що мені робити з Ісусом, так званим Христом? — збентежено питає Пилат.

— Нехай розп'ятий буде! — закричав натовп (Мт. 27:22). 

 Релігійні провідники довели людей до такого безумства, що вони хочуть крові! І то крові не якогось злочинця чи вбивці, а невинного чоловіка, котрого лише п’ять днів тому вітали в Єрусалимі як Царя! Якщо в натовпі є учні Ісуса, то вони весь час мовчать і намагаються не привертати до себе уваги.

Пилат, побачивши, що йому нічого не вдається зробити і що здіймається неабияке замішання, бере воду і миє руки перед натовпом. Він каже: «Я не винний у крові цього чоловіка. Дивіться самі». Але навіть це не стримує людей. Вони кричать: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях» (Мт. 27:24-25).

Намісник більше прагне задовольнити натовп, ніж повестися правильно. Виконуючи вимогу людей, він відпускає Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

            Після нещадного бичування воїни ведуть Ісуса у палац намісника. Там збирається весь загін, і знущання продовжуються. Воїни сплітають терновий вінок і натягують Ісусу на голову. Вони дають йому в праву руку очеретину і одягають на нього багряну накидку, яку носять царі. Глузуючи, вони кажуть: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!»  Воїни також плюють на Ісуса і б’ють його по щоках. Потім вони забирають очеретину і б’ють нею Ісуса по голові. Від ударів міцною очеретиною гострі колючки принизливого вінка ще глибше впиваються йому в шкіру.

               Ісус поводиться з надзвичайною гідністю і мужністю. Це справляє на Пилата таке сильне враження, що він знову пробує зняти з себе тягар відповідальності, кажучи: «Послухайте! Я виводжу його до вас, аби ви знали, що я не бачу за ним жодної вини». Можливо, він сподівається, що вигляд побитого і закривавленого Ісуса зм’якшить серця людей. Коли Ісус стає перед безжалісною юрбою, Пилат проголошує: «Подивіться, оце чоловік!» (Ів. 19:4-5)

Хоча Ісуса жорстоко побили і він весь у ранах, в його поведінці стільки гідності і незворушного спокою! Це вражає навіть Пилата, тому в його словах відчувається не лише жаль, але й глибока повага до Ісуса.

ІСУСА ЗАСУДЖУЮТЬ І ВЕДУТЬ НА СТРАТУ

Пилат поступається настійним вимогам юдеїв і віддає Ісуса на страту. Воїни здирають з нього багряну накидку та надягають на нього його вбрання. Коли вони ведуть Ісуса на страту, то змушують його нести свій стовп мук - хрест.

 Ісус не спав з раннього ранку четверга і за цей час зніс дуже багато  страждань. Під вагою стовпа він втрачає останні сили. Тож воїни змушують одного перехожого, Симона з Кірени, що в Африці, нести стовп на місце страти. За Ісусом іде багато людей, і дехто з горя б’є себе в груди та оплакує його.

• ІСУСА ПРИБИВАЮТЬ ДО ХРЕСТА
• ГЛУЗУВАННЯ ЧЕРЕЗ НАПИС НАД ГОЛОВОЮ ІСУСА

Ісуса ведуть до місця, що неподалік Єрусалима. Там мають стратити його та двох розбійників. Це місце, яке називається Голгофа, або Місце Черепа, видно здалека.

З трьох засуджених чоловіків знімають одяг. Потім їм дають вина, змішаного з дурманною миррою та гіркою жовчю. Очевидно, цей напій, який притупляє біль, готують єрусалимські жінки, і римляни не забороняють давати його приреченим на страту. Однак Ісус, скуштувавши вино, відмовляється його пити. Чому? Він хоче зберігати тверезе мислення під час цього вирішального випробування — хоче бути при свідомості і залишатись вірним до смерті.

Ісуса розп'яли на хресті. Воїни забивають в його руки і ноги цвяхи, які пробивають м’язи і зв’язки, завдаючи неймовірного болю. Коли хрест піднімають, біль стає ще нестерпнішим, бо під вагою тіла рани від цвяхів розриваються. Але Ісус не злословить воїнів. Він молиться: «Отче, прости їх, бо не знають, що роблять» (Лк. 23-34).

Римляни мають звичай виставляти на місці страти табличку, на якій вказано злочин засудженого. Цього разу Пилат вішає табличку з написом: «Ісус назарянин, Цар юдейський». Напис зроблено єврейською, латинською і грецькою мовами, тож майже всі можуть прочитати його. Цим вчинком Пилат, мабуть, показує свою відразу до юдеїв, які змусили його стратити Ісуса. Напис не подобається старшим священикам, і вони протестують: «Напиши не “Цар юдейський”, а що це він сказав: “Я Цар юдейський”». Але Пилат не хоче знову стати маріонеткою в їхніх руках, тому відповідає: «Що написав, те написав».(Ів. 19, 19-22).

Через якийсь час один з розбійників починає розуміти, що Ісус — дійсно цар. Тож він докоряє своєму товаришеві: «Ти що, зовсім не боїшся Бога? Ти й сам отримав такий же вирок. Ми заслужили це і розплачуємося за все, що наробили. Наш вирок справедливий. А він не зробив нічого поганого». Потім цей чоловік просить Ісуса: «Згадай про мене, коли прийдеш у своє Царство» . Ісус відповідає: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю». 

• ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ
• НЕЗВИЧАЙНІ ПОДІЇ

У цей час до хреста підходить чотири жінки: мати Ісуса, Саломія, Марія Магдалина і Марія, мати апостола Якова Меншого.

Разом зі згорьованою матір’ю Ісуса «біля хреста стоїть апостол Іван. Марія бачить, як її син, котрого вона народила і виростила, терпить муки на хресті. Вона почувається так, ніби її прошиває «довгий меч»  Попри жахливий біль Ісус думає про благополуччя матері. З останніх сил він киває на Івана і говорить до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім, кивнувши на Марію, Ісус говорить Іванові: «Ось твоя мати!». Ісус доручає улюбленому апостолові дбати про свою матір.

      Наближалася шоста година, і темрява настала по всій землі до години дев'ятої. А близько дев'ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Елі, Елі, лама савахтані, – тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо Ти Мене покинув?” Деякі з тих, що стояли там, почувши це, казали: Він кличе Іллю. І негайно один із них побіг, узяв губку й, наповнив оцтом і, настромивши на тростину дав йому пити. Інші ж говорили: Почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його рятувати.За цим Ісус гучним голосом сказав: «Отче! у Твої руки віддаю духа Мого» (Лк. 23, 46), голова Його нахилилася, і Він помер.

         

• ІСУСОВЕ ТІЛО ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
• ТІЛО ГОТУЮТЬ ДО ПОХОВАННЯ
• ЖІНКИ БАЧАТЬ ПОРОЖНЮ МОГИЛУ

П’ятниця. День хилиться до вечора. Коли зайде сонце, настане субота. Ісус уже помер, а два розбійники поряд з ним ще живі. За Законом, мертві тіла не мають «залишатися на хресті цілу ніч», їх слід поховати «в той же день».

Отже юдеї просять Пилата прискорити смерть Ісуса і двох розбійників, поламавши їм ноги. Тоді засуджені не зможуть спиратися на ноги і піднімати своє тіло, щоб дихати. Воїни підходять і ламають ноги обом розбійникам. Але вони бачать, що Ісус мертвий, тож йому не ламають ніг. Так виконується пророцтво з Псалма 34:20: «Він береже всі кості праведного, жодна з них не буде зламана».

 Один воїн, бажаючи остаточно переконатись, що Ісус дійсно мертвий, проколює йому списом бік і потрапляє в ділянку серця. «З рани відразу ж [витікає] кров з водою». Таким чином сповнюється ще одне пророцтво: «Вони будуть дивитися на того, кого прокололи» (Захарія 12:10).

За стратою спостерігає Йосип з міста Ариматеї — «багатий чоловік» і шанований член Синедріону. Він «добрий і праведний чоловік», який «чека[є] Божого Царства». Йосип не підтримав вироку, винесеного Ісусу, бо є «Ісусовим учнем», хоч «через страх перед юдеями» тримає це в таємниці. Тепер Йосип відважується попросити Пилата дозволу забрати Ісусове тіло. Пилат кличе сотника, і той підтверджує, що Ісус уже помер. Після цього Пилат задовольняє прохання Йосипа.

Йосип купує чисте тонке полотно з льону і знімає тіло Ісуса зі хреста. Готуючи тіло до поховання, він загортає його в лляне полотно. Йосипу допомагає Никодим, який «уперше відвідав Ісуса вночі». Він приносить дорогу суміш мирри та алое вагою приблизно 100 римських фунтів (33 кілограми). І тіло Ісуса обмотують пов’язками з цими прянощами за поховальним звичаєм юдеїв.

Недалеко звідси Йосип має висічену в скелі гробницю, де ще нікого не ховали. Туди кладуть Ісусове тіло, і привалюють до входу великий камінь. Все це роблять дуже швидко, щоб встигнути до початку суботи. ,

Наступного дня, у суботу, старші священики та фарисеї йдуть до Пилата і кажуть: «Пане, ми пригадали, що той самозванець, коли ще був живий, говорив: “Через три дні я воскресну”. Тож накажи стерегти його могилу аж до третього дня, щоб часом його учні не прийшли і не викрали тіло, а потім не сказали: “Він воскрес з мертвих!” І цей останній обман буде гірший від першого». Пилат відповідає: «Можете взяти варту. Ідіть стережіть, як знаєте».

Рано-вранці у неділю Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та інші жінки приносять до гробниці прянощі, щоб намастити Ісусове тіло. Вони говорять між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу?»  Але відбувся землетрус і Божий ангел відкотив камінь. Крім того, варта зникла і гробниця порожня!

• ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА
• БІЛЯ ІСУСОВОЇ ГРОБНИЦІ
• ІСУС З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЖІНКАМ

    Наскільки вражені жінки, побачивши, що гробниця Ісуса порожня! Марія Магдалина біжить до «Симона Петра та іншого учня, якого Ісус особливо любив», до апостола Івана (Ів. 20:2). А жінкам, які залишаються коло гробниці, з’являється ангел. Всередині пам’ятної гробниці є ще один ангел «у довгому білому вбранні» 

Один з них говорить жінкам: «Не бійтеся, я знаю, що ви шукаєте Ісуса, який був страчений на стовпі. Його тут немає, бо він воскрес, як і говорив. Підійдіть подивіться на місце, де він лежав. Швидко йдіть і розкажіть його учням, що він воскрес з мертвих, бо він іде попереду вас в Галілею». Жінок проймає «страх і сильне хвилювання», і вони біжать розповісти про все учням (Мк.16:8).

 Тим часом інші жінки спішать розповісти учням, що Ісус воскрес. По дорозі їх зустрічає Ісус і каже: «Вітаю вас!» Вони падають йому до ніг і вклоняються. Тоді Ісус промовляє: «Не бійтеся! Підіть скажіть моїм братам, щоб вони йшли до Галілеї. Там вони побачать мене».

Раніше, коли відбувся землетрус і з’явились ангели, воїни, які стояли біля гробниці, «затремтіли й заціпеніли». Оговтавшись, вони пішли у місто і «донесли старшим священикам про все, що сталося». Священики порадились з юдейськими старійшинами і вирішили підкупити воїнів, щоб приховати цю справу. Вони сказали воїнам: «Говоріть так: “Його учні прийшли вночі, коли ми спали, і викрали його”» 

Римських воїнів можуть стратити за те, що вони заснули на варті, тому священики обіцяють: «Якщо про це [про брехню, що вони заснули] дізнається намісник, то ми йому все пояснимо, не турбуйтесь» .Воїни беруть хабар і роблять, як їм наказали священики. Так ця неправдива історія поширюється серед юдеїв.

Марія Магдалина все ще горює біля гробниці. Нахилившись, вона заглядає всередину і бачить двох ангелів у білому! Вони сидять там, де лежало Ісусове тіло,— один в голові, а другий в ногах.

— Жінко, чому ти плачеш? — запитують вони.

— Хтось забрав мого Господа, і я не знаю, куди його поклали,— відповідає Марія.

Обернувшись, вона бачить чоловіка, який повторює запитання ангелів і додає: «Кого ти шукаєш?» Думаючи, що це садівник, вона каже: «Пане, якщо це ти виніс його, то скажи, куди його поклав, і я заберу».

Насправді Марія розмовляє з воскреслим Ісусом, але в цей момент не впізнає його. Та коли він каже: «Маріє!» — вона відразу розуміє, що це Ісус, бо так він зазвичай звертався до неї.

— Раббунı́! (що означає «учителю») — радісно вигукує вона. Боячись, що він ось-ось вознесеться на небо, вона хапається за нього.

— Не тримайся за мене,— каже Ісус,— бо я ще не пішов до Батька. Піди до моїх братів і скажи їм: «Я йду до  свого Отця й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (Ів. 20,16-17).

Марія біжить туди, де зібралися апостоли та інші учні. «Я бачила Господа!» — вигукує вона і розказує про те, що сталося. Апостоли та учні вже чули подібне від інших жінок. Однак ці розповіді «зда[ють]ся їм безглуздям»

Коли учні вечером зібралися всі, то їм з'явився Ісус і сказав: «Мир вам!» І, сказав це, показав їм руки Свої і бік Свій. А учні дуже зраділи, що побачили Господа. А Хома один із дванадцятьох не був з учнями, коли Ісус приходив, інші учні сказали йом , що бачили Господа. Хома сказав, що не повірю. поки не побачу. Коли знову учні зібралися разом, і був присутній і Хома, то Ісус явився всім, і сказав Хомі, що простягни палець свій і торкнись моїх ран, і не будь невіруючий, а віруючий. Тоді Хома скзав: «Господь мій і Бог мій!» Після цього Ісус з’являвся знов учням Своїм біля моря Тиверіядського.

Здійснилося те, про що Ісус попереджав Своїх учнів: що Його віддадуть на смерть, але Він третього дня воскресне. Справді, воскресіння – це був третій день після хресної смерті. Смерть не змогла утримати Ісуса у своїх кайданах. Він ожив, воскрес і переміг смерть.

Так само і люди одного разу воскреснуть, як воскрес Ісус Христос. 

5. Аналізуємо прочитане.

-         За яку провину заарештували та судили Ісуса Христа ?

-         Як Ісус переживав усі знущання ?

-         Де було поховано тіло Ісуса Христа ?

-         Що сталося на третій день після поховання ?

-         Чому воскресіння Ісуса Христа є важливим ?

-         Що ця подія значить для тебе ?

6. Історична довідка 

Страта через розп'яття на хресті була на Сході найганебнішою, найболіснішою й найжорстокішою. Так в давнину страчували тільки найнахабніших лиходіїв: розбійників, вбивць, бунтівників і злочинних рабів. За єврейським законом, повішений на дереві (а хрести були дерев’яні) вважався проклятим, тому вороги хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа, засудивши до такої смерті. Навіть виконавці страти не могли спокійно дивитися на страждання розіпнутих і зазвичай давали пити знеболювальний напій, щоб угамувати нестерпні біль і спрагу, затьмарити свідомість і полегшити муки. Але Іісус не хотів вживати ніякого засобу для полегшення страждань, які Він прийняв на Себе добровільно за гріхи людей, а тому бажав мужньо перенести їх до кінця.

    7. Арт-завдання 

 

-  Які події останнього дня земного життя Іісуса Христа зображені на картині? 

- Чому Христос впав? 

- Хто підтримує хрест?

-  Як поводяться римські воїни?

 - Які почуття і думки викликає ця картина?

8. Значення пасхального вітання "Христос воскрес! - Воістину воскрес!"

"Христос" означає «Спаситель, посланий від Бога». Воскрес - значить ожив. Чому Він ожив? Тому що Він не просто людина, а й Бог, що має владу над смертю.

Вітати когось фразою «Христос воскрес!"- ділитися радісною новиною про Божу перемогу над смертю, над гріхом і над дияволом. Таким чином, той, хто щиро вірить і приймає жертву Христа, знаходить вічне життя і свободу від гріха і диявола.

9. Зупинка-цікавинка.

•  Чому на Великдень фарбують яйця?

Існує багато легенд про те, чому на Великдень фарбують яйця

 крашанки, писанки - фарбовані яйця, що символізують нове життя. Раніше яйця фарбували виключно в червоний колір, який означає кров Христову, пролиту за нас.

опрацюйте інформаційні картки:

• У світі є багато культурних пам'яток, присвячених писанці.

10.  Перевіряємо свої знання за допомогою інтерактивних вправ у Learningapps:

• Вправа "Символи Великодня" ⇓

https://learningapps.org/10295606

11. Творча хвилинка: розфарбуй онлайн⬇️

Ісус несе свій хрест

Отже, в зошиті повинно бути:

1. Тема та біблійний вірш уроку.

2. Назва Біблійної історії.

Для допитливих: 

Мультфільм про страждання Ісуса Христа

Фільм. Історія про Ісуса для дітей.

Використана література: 

- відкриті інтернет джерела;

https://slovovchitelyu.org/rubrik/metodika/strazhdannya-isusa-hrysta/