Блог вчителя зарубіжної літератури та християнської етики Кошло Оксани

9 клас

Дистанційне навчання із зарубіжної літератури

Тема: Рей Дуглас Бредбері.
"451 за Фарингейтом".
Тривога за майбутнє суспільства в романі- утопії.
Тема знецінення культури в романі.

Завдання:

1. Опрацювати матеріал підручника про письменника (с. 281-282, автор - Міляновська Н.)

2. Перегляньте відеопрезентацію про Рея Бредбері (автор - Химинець А.)

3. Скласти «ТОП-10 цікавих фактів» про письменника (письмово у зошиті).

4. Історія створення, тема та ідея твору

Як виник задум написання роману Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом»?

У 1930-ті роки автор роману жив в Лос-Анджелесі, де часто дивився фільми. Перед кожним з них традиційно показували кінохроніки, в яких фашисти блюзнірство спалювали на вогнищах книги. Ці кадри зачепили Бредбері настільки, що викликали сльози, а потім вилилися в цілий роман. Потрібно відзначити, що Рей Бредбері часто бував в публічній бібліотеці в період Великої депресії. У цей непростий час книги були кращими друзями письменника. Доля бібліотек йому теж була небайдужа.

Про що насправді Рей Бредбері написав свою книгу «451° за Фаренгейтом»?

Один з найвідоміших творів Р. Бредбері – це роман «451° за Фаренгейтом» – навіть якщо і не читали, то чули усі. У книжці ми бачимо антиутопічне майбутнє, у якому Америка оголосила книжки поза законом, а головний герой твору спалює нечисленні залишки видань, щоб заробити собі на життя. Звичайно, Рей Бредбері переймався долею американців, але чи йдеться лише про співвітчизників? Скоріше за все проблеми твору стосуються всіх і кожного. Сам автор не раз заперечував, коли йому закидали критику проблем своєї країни. Не можна цю історію розуміти, наприклад, як звинувачувальний вирок державній цензурі.

Сам Бредбері мав іншу думку про головну ідею свого найпопулярнішого роману, і в останні роки свого життя намагався виправити загальну помилку. Так, 2007 року Los Angeles Weekly першими написали про те, що «“451° за Фаренгейтом” – це не історія про державну цензуру. Скоріше за все, автор мав на увазі те, як телебачення вбиває бажання читати книги». У цьому ж матеріалі журналісти процитували самого Бредбері:

– Турбувала мене не свобода, а люди, яких телебачення перетворює на ідіотів. «451° за Фаренгейтом» не про цензуру, він про недолугий вплив популярної культури через ТБ та новини, про розповсюдження величезних екранів та про бомбардування «фактиками». Усі програми на телебаченні не дають тобі нічого окрім цих «фактиків». Вони скажуть вам, коли Наполеон народився, але не скажуть, ким він був насправді. Стосовно ж самого питання цензури – Бредбері не вважав це проблемою, принаймні, для Сполучених Штатів:

– У нас ніколи не було проблем із цензурою у нашій країні, ми ніколи не спалювали книг. Мали місце окремі огріхи, як, наприклад, книги МакКарті були вилучені з поличок, але їх повернули туди за кілька днів. Я постійно отримую листи від вчителів, які кажуть, що їхні книги були тимчасово заборонені. Я їм кажу, не турбуйтеся, поставте їх назад на полички, вони (органи контролю – ред.) прийдуть і знайдуть їх на поличках знову, і ви такі скажете «Упс, як то вони туди повернулися?». Розумієте, про що я? Продовжуйте повертати книги, вони продовжуватимуть забирати їх. Вчитель ви чи бібліотекар, робіть свою справу, твердо стійте на своєму, і врешті-решт ви переможете.

Чому твір має таку

Назву?

Що ж означають цифри 451? Це температура в Фаренгейтах, при якій запалюється папір. У перекладі в градуси Цельсія це - 233 градуси.

А ще -це метафора, що вказує на градус людської байдужості до світових шедеврів мистецтва літератури, спотворене поняття щастя, насолоди, радості, розвагт. Це температура згорання паперу, але лякає, що палять з насолодою, з почуттям обов'язку. Ось тому це катастрофа в "світі спалених книг". Це мій власний термін, тому запрошую вас всіх до цього світу у непросту мандрівку і знайомства з його мешканцями.

4. Прочитайте уривки з роману Р. Бредбері "451 ГРАДУС ЗА ФАРИНГЕЙТОМ" (підручник, с. 282-301)

5. Прочитати повністю "451 градус за Фарингейт" тут

6. За бажанням прослухай аудіокнигу (скорочено)

7. Аналізуємо твір.

Головний герой - Гай Монтег, який працює пожежним і спалює книги. При цьому він безперечно впевнений, що працює «на користь суспільства».

Прочитайте і подумайте, як Гай відносився до своєї роботи і що він відчуває , виконуючи свої професійні обов'язки?

Може б і надалі Гай залишився простим пожежником, який жив звичайним, нічим не примітним життям. Він не замислювався над сенсом свого існування. Пожежник палив книги, так як це було його роботою. Але одного разу все змінилося. Він познайомився і потоваришував з дівчиною на ім'я Кларіс. Вона любила міркувати про життя, гуляти, насолоджуватися красою природи. Крім того, вміла мислити самостійно

З її вуст він почув, що вона божевільна і їй 17 років, але насправді Кларіс вразила Гая своєю неординарність. Завдяки їй він зрозумів, що людей, які його оточують, важко вже назвати людьми. Всі вони живуть в телевізійному світі, а їх "родичі" - герої серіалів. Ці люди думають стереотипами. Головному герою, завдяки цьому знайомству, вдається вийти за рамки "юрби", не бути в ній загубленим.

Цитати, які наводить ця жінка, її бачення світу - все це поступово змінює внутрішній світ головного героя. Його здивувало, наприклад, коли вона сказала: "Знаєте, чим пахнуть палие листя? Корицею!" Вони багато про що говорили, йдучи вулицею. Вона здивувала його, розповідаючи про школу, спілкування з ровесниками, свої захоплення та захоплення знайомих їй людей, стосунки в їхній родині тощо.

-- Прочитайте діалоги і подумайте!

Про що розмовляють Кларіс і Монтег? Як це їх характеризує? Чому вони подружились?

Кларіс цікавиться життям Монтега

Про книги

—А ви коли-небудь читаєте книжки, які палите? Він засміявся.

— Це протизаконно!

— Авжеж, авжеж...

— Це непогана робота. В понеділок палити книжки Едни Міллей, в середу — Уїтмена, в п'ятницю — Фолкнера, перетворювати їх на попіл, а потім спалювати навіть попіл. Отакий наш професійний девіз.

Про почуття

Кульбаба. Певне, остання. Я й не сподівалася знайти кульбабу такої пізньої осені. Є така прикмета — потерти нею під підборіддям, чули? Дивіться. — Вона, всміхаючись, доторкнулася підборіддям до квітки.

— Навіщо це?

— Коли залишиться слід, — значить, я закохана. Є слід?

Монтегові нічого нелишалось, як подивитися на її підборіддя.

— Ну що? — запитала дівчина.

— Жовте.

— Чудово! А тепер перевіримо на вас…

Подивившись на його підборіддя, Кларіс насупилась.

— Ну що? — запитав Монтег.

— Як вам не соромно! — вигукнула вона. — Ви ні в кого не закохані!

Ставлення один до одного

—Моїй дружині тридцять, але ви з вигляду часом набагато старша. Не можу позбутися цього відчуття.

—Ви теж якийсь дивний, пане Монтег. Іноді я навіть забуваю, що ви пожежник.

—Коли я вчора сказала щось про місяць, ви глянули на нього. Ті, інші, ніколи б так не зробили. Інші просто пішли б, не слухаючи мене. А то й пристрахали б. Люди тепер не мають часу одне для одного. Мало хто так добре ставиться до мене, як ви.

Монтег цікавиться життям у сім’ї Кларіс

Сімейні стосунки

—Що тут таке? — Монтегові не часто доводилося бачити стільки світла в житловому приміщенні.

— Нічого, просто мама, тато й дядько сидять разом і розмовляють.

— Зараз таке рідко зустрінеш, так само, як і пішохода. Не пригадую, чи я казала, що мого дядька арештували ще раз — ішов пішки. Так, ми дуже дивні люди. — Але про що ви розмовляєте?

Підслухана розмова

Впустіть мене. Я мовчатиму. Я хочу лише послухати вашу розмову". Однак він і далі стояв на холоді, лице його нагадувало крижану маску; він прислухався до чоловічого (певне, дядькового) голосу, який неквапливо вів:

— Зрештою, ми живемо в таку пору, коли люди не мають ніякої цінності. Людина — наче паперова серветка: в неї висякуються, зминають, викидають. Ніхто не має свого обличчя

Отже, зустріч не була марною, це знайомство як момент відродження душі Монтега, як надія для Кларисси знайти хоч одного "близького по духу", тобто друга, який її розуміє, не вважає божевільною. Бо насправді, божевільна не вона, а суспільство. І їй таки удалось вихопити його з юрби як той щасливий квиток. Ось вам доказ.

Монтег про Кларіс

" В її очах, наче в двох блискучих краплинах прозорої води, він побачив своє відображення, темне й крихітне, але точне до дрібниць".

Поряд із дівчиною змінюється Монтег. Вона - як чиста вода, Гай в її очах побачив своє відображення - це дорога до себе, це спроба знайти себе у юрбі.

Він стає зовсім іншим, вчиться спостерігати, аналізувати, думати. " Неймовірно — чи ж багатьох ти ще знаєш, хто б міг так відбивати твоє власне світло? Люди більш подібні до... — він якусь хвилю підшукував порівняння і знайшов його у своїй роботі, — ...до смолоскипів, що палають, доки їх загасять. Хіба часто побачиш на обличчях інших людей відбиток свого власного лиця, своїх найглибших, потаємних, трепетних думок?"

Розуміння прийшло тоді, коли, розкривши йому очі, вона раптом зникла.

"...потім Кларіс зникла. Спочатку він ніяк не міг збагнути, чим цей день не схожий на інші, а все полягало в тому, що ніл:— не було видно Кларіс. Лужок безлюдний, дерева голі, на вулицях ні душі. Щось скоїлося, щось порушилося..." Події будуть далі розвиватися так, ніби хід речей для Гая став чужим. Бо знайшовши інше світобачення, він на життя, свою дружину , себе самого, свого начальника Бітті. Життя втрачає для Гая сенс. Суспільство, що оточує його, в тому числі і його дружина, починає вселяти огиду, адже він бачить всю його потворність, яка рухає всіх до катастрофи самознищення.

Але це не лише історія про двох друзів. У творі йдеться про те, що недавно завершилася атомна війна, однак патрульні бомбардувальники все ще літають над американським містом. Уряд вирішив приборкати людей: їм забороняється багато думати, можна лише працювати і розважатися.

Життя людей після атомної війни

Поступово жителів цього вигаданого світу перетворюють на зомбі. Вони перестають спілкуватися, гуляти по вулицях, починають ненавидіти власних дітей. Дивитися телевізор стає модним. З'являються так звані вітальні, в яких всі стіни - величезні телевізори. Також жителі міста розважаються тим, що їздять на реактивних машинах на величезній швидкості. Будь-які книги в країні заборонені. Їх читання вважається вільнодумством. Колишні пожежники перетворюються в особливий загін, головною турботою якого є приїзд додому до порушника і спалення книг разом з його будинком. А ще існує Механічний пес як доказ до тотального контролю за кожним у цьому світі.

"Механічний пес — взірець того, що може створити людський геній, чудова рушниця, яка сама знаходить ціль і влучає без промаху".

А також одного разу Гай став свідком великого злочину - жінку спалили разом з книжками, бо вона відмовилася вийти зі свого будинку. Саме на цій пожежі він вперше відкрив палаючу книгу.

Далі події розвиваються стрімко і напружено. Монтег потайки починає приносити додому книги замість того, щоб спалювати їх. Він замислюється про життя, про свою роботу. Зникнення Кларіс, а також зустріч з жінкою, яка загинула через відмову покинути будинок, підсилюють внутрішній розлад головного героя.

Звичайно, Монтег під підозрою і ретельним наглядом начальника, механічного пса і всієї системи. Проте він вже не хоче далі так жити. Він намагається схилити на свій бік дружину Міллі, знайти спільників, зрозуміти , що йому робити далі. Так символічно, що в руках Гая знаходиться Біблія, можливо, остання в світі, де знищити книгу -це обов'язок кожного. А він не криється з нею. Він , Міллі і багато хто ще - над прірвою.

Зрада Мілдред стала поштовхом, до бунту , до втечі Гая Монтега.

Він намагався її прихилити до своїх думок, проте вона обрала не Гая. Система не збиралась його відпускати.

Життя для Гає набуває іншого змісту, кольору. Він пізнає інший вогонь, який не нищить, а зігріває. А ще стає свідком гибелі міста від скинутих бомб. Він порятувався, але як складеться далі його життя? Подумайте!